Інформація про курс

Сучасне машинобудування тісно пов'язане із застосуванням нових прогресивних технологічних процесів, що дозволяють підвищити ресурс і надійність деталей і інструментів в жорстких умовах експлуатації під дією динамічних і статичних контактних, силових і теплових навантажень. Працездатність і надійність деталі забезпечуються за рахунок виконання таких основних вимог: міцності, жорсткості і стійкості до різних впливів (зносу, вібрації, температури і ін.). Виконання вимог міцності при статичному, циклічному і ударному навантаженнях має виключити можливість руйнування, а також виникнення неприпустимих залишкових деформацій. Вимоги жорсткості до деталі або контактної поверхні зводяться до обмеження навантажень, що виникають під дією деформацій і порушують працездатність виробів. Тому часто для підвищення експлуатаційних властивостей виробів застосовують різноманітні методи поверхневої обробки.

Метою дисципліни є розкрити основні методи поверхневої обробки виробів (механічні, фізичні, фізико-хімічні, хімічні та електрохімічні); технологічні процеси поверхневої обробки; особливості формування поверхневих шарів при різних методах обробки та їх вплив на надійність і довговічність виробів; основні напрямки і методи відновлення виробів.

Завданням - розвинення знань та практичних навичок в напрямку вивчення широкого спектру методів та технологічних процесів по відновленню геометричних розмірів виробів та захисту або зміцненню поверхні деталей конструкцій, які експлуатуються в умовах дії сил тертя, ударних, контактних навантажень, підлягають впливу агресивних середовищ. Вивчення будови та принципу роботи виробничого обладнання та установок локальної поверхневої обробки дає можливість здобувачам вищої освіти вирішувати складні технологічні матеріалознавчі задачі по підвищенню експлуатаційної стійкості елементів конструкцій та зменшувати собівартість виробничого процесу за рахунок використання композиційних матеріалів, сформованих різного роду методами локальної поверхневої обробки.