Метою викладання дисципліни “Основи теплотехніки і гідравліки” є вирішення наукових і технічних питань, що пов'язані з методами одержання теплоти та її перетворення в інші види енергії, методи розподілу, транспортування, використання теплоти за допомогою теплових машин, апаратів і пристроїв у виробництво. Опанування методами застосування фундаментальних законів рівноваги та руху рідини та газів до розв’язання практичних задач. Вивчення цієї дисципліни є необхідною складовою частиною підготовки фахівців що забезпечують конструювання, виробництво та експлуатацію машин та механізмів.
Завданням вивчення дисципліни “Основи теплотехніки і гідравліки” є опанування методами застосування фундаментальних законів рівноваги та руху рідини та газів до розв’язання практичних задач. Вивчення цієї дисципліни є необхідною складовою частиною підготовки фахівців що забезпечують конструювання, виробництво та експлуатацію машин та механізмів.
Після вивчення навчальної дисципліни студент повинен
знати:
– основні закони рівноваги та руху рідини та газів:
– методи розрахунку. складові частини та структуру побудови гідросистем.
– теплотехнічну термінологію;
– закони термодинаміки;
– закони теплопередачі.
Вміти:
– практично визначати параметри течії рідини та газів;
– скласти структурну схему простої гідросистеми розрахувати її параметри та вибрати необхідні складові частини;
– розрахувати теплові процеси теплових машин, апаратів і пристроїв у виробництві;
– експериментально визначити основні параметри процесів, характеристик теплотехнічного обладнання.
Загальні компетентності
1. Здатність застосовувати інформаційні та комунікаційні технології.
2. Здатність використовувати знання у практичних ситуаціях.
3. Здатність навчатися та оволодівати сучасними знаннями.
4. Здатність працювати самостійно та у складі команди.
5. Здатність шукати, обробляти та аналізувати інформацію з різних джерел.
6. Здатність спілкуватися державною фаховою мовою як усно, так і письмово.
Спеціальні (фахові, предметні) компетентності
1. Здатність втілювати інженерні розробки для отримування практичних результатів.
2. Здатність визначати техніко-економічну ефективність типових систем та їхніх складників на основі застосовування аналітичних методів.
3. Здатність розуміти і враховувати правові, соціальні, екологічні, етичні, економічні й комерційні обмеження та ризики, реалізуючи технічні рішення.
4. Здатність застосовувати норми галузевих стандартів.
5. Здатність використовувати знання, щоб вибирати конструкційні матеріали, устатковання, процеси.
6. Здатність демонструвати розуміння, у яких царинах можна використовувати інженерні знання.