Інформація про курс

Спеціальність: 281 Публічне управління та адміністрування 

Галузь знань:  28 Публічне управління та адміністрування

Метою викладання дисципліни «Євроінтеграційні процеси та збереження національної ідентичності» є формування системи знань з історії утворення та розвитку Європейського Союзу та засад його діяльності; усвідомлення важливості створення необхідних передумов для набуття Україною членства в Європейському Союзі за умови збереження національної ідентичності; оволодіння методикою поширення знань про Європейський Союз та процеси євроінтеграції.

Для досягнення мети навчальний процес спрямовано на вивчення широкого кола загальних питань щодо Євроінтеграційних процесів та проблем збереження української національної ідентичності.

Відповідно до мети курсу визначено низку завдань:

- знайомство з основними історичними етапи становлення ЄС, культурно-цивілізаційними чинниками інтеграційних процесів;

- висвітлення теоретичних  аспектів інтерпретації європейської інтеграції;

- розкриття інституційної структури Європейського Союзу, функцій і ролі головних інституцій ЄС;

- представлення моделей розробки і прийняття рішень в Європейському Союзі;

- висвітлення ролі Європейського Союзу як учасника світової політики;

- розкриття принципів формування і моделей зовнішньої політики ЄС;

- усвідомлення необхідності створення передумов для набуття Україною членства в Європейському Союзі;

- виявлення проблем та формування шляхів збереження національної ідентичності в Україні в умовах глобалізаційних викликів.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен отримати

загальні компетентності:

ЗК1. Здатність вчитися та оволодівати сучасними знаннями.

ЗК 2. Здатність реалізувати свої права і обов’язки як члена суспільства, усвідомлювати цінності громадянського (вільного демократичного) суспільства та необхідність його сталого розвитку, верховенства права, прав і свобод людини і громадянина в Україні.

ЗК 3. Здатність зберігати та примножувати моральні, культурні, наукові цінності і досягнення суспільства на основі розуміння історії та закономірностей розвитку предметної області, її місця у загальній системі знань про природу і суспільство та у розвитку суспільства, техніки і технологій, використовувати різні види та форми рухової активності для активного відпочинку та ведення здорового способу життя.

ЗК 4. Здатність бути критичним і самокритичним.

ЗК 5. Здатність до адаптації та дії в новій ситуації.

ЗК 8. Вміння виявляти, ставити та вирішувати проблеми.

ЗК 9. Здатність до пошуку, оброблення та аналізу інформації з різних джерел.

ЗК 10. Здатність спілкуватися державною мовою як усно, так і письмово.

 

ЗК 13. Здатність спілкуватися з представниками інших професійних груп різного рівня (з експертами з інших галузей знань/видів діяльності).

спеціальні (фахові, предметні) компетентності:

СК 1. Здатність до соціальної взаємодії, до співробітництва й розв’язання конфліктів.

СК 3. Здатність забезпечувати дотримання нормативно-правових та морально-етичних норм поведінки.

СК 4. Здатність використовувати в процесі підготовки і впровадження управлінських рішень сучасні ІКТ.

СК 6. Здатність здійснювати інформаційно-аналітичне забезпечення управлінських процесів із використанням сучасних інформаційних ресурсів та технологій.

СК 7. Здатність розробляти тактичні та оперативні плани управлінської діяльності.

СК 8. Здатність готувати проекти управлінських рішень та їх впроваджувати.

очікувані програмні результати навчання:

ПР 1. Використовувати базові знання з історичних, культурних, політичних, соціальних, економічних засад розвитку суспільства.

ПР 2.Застосовувати норми та правила професійного спілкування українською мовою.

ПР 7. Уміти організовувати та брати участь у волонтерських/культурно-освітніх/спортивних проектах, спрямованих на формування здорового способу життя / активної громадянської позиції.

ПР 9. Знати основи електронного урядування.

ПР 10. Уміти користуватися системою електронного документообігу.

ПР 11.Уміти здійснювати пошук та узагальнення інформації, робити висновки і формулювати рекомендації в межах своєї компетенції.

ПР 12. Уміти налагодити комунікацію між громадянами та органами державної влади і місцевого самоврядування.

ПР 13.Використовувати методи аналізу та оцінювання програм сталого розвитку.

ПР 14. Уміти коригувати професійну діяльність у випадку зміни вихідних умов.

ПР 15. Застосовувати методи контролю якості у сфері професійної діяльності.

ПР 16. Використовувати дані статистичної звітності, обліку та спеціальних досліджень у професійній діяльності.

 

3. Програма навчальної дисципліни

Модуль 1.

Змістовий модуль 1. Історичні передумови, зміст та основні етапи процесу європейської інтеграції

Тема 1. Ідеї об'єднання Європи у історичній ретроспективі

Політика європейської інтеграції. Головні чинники європейської інтеграції. Історія розвитку європейської інтеграції: від плану Шумана до Римських договорів.

Економічні мотиви та міжнародно-політичні передумови європейської інтеграції після Другої світової війни. Історія розвитку європейської інтеграції: від плану Шумана до Римських договорів: "План Шумана" 1950 р. Початок європейської інтеграції;

Паризький договір 1951 р. Утворення Європейського співтовариства з вугілля і сталі (ЄСВС); 1952 р.);Завершення роботи над проектом договору про створення Європейського політичного співтовариства (ЄПС); Римські договори 1957 року про створення Європейського економічного співтовариства (спільного ринку) та "Співтовариства з атомної енергії"; Створення єдиної структури інститутів, що забезпечують розвиток європейської інтеграції. Підписання у 1965 році Договору про злиття виконавчих органів Євраатому, ЄСВС та ЄЕС; Завершення формування в кінці 60 -х років зони вільної торгівлі та митного союзу (перші два етапи інтеграції) та спільного ринку (третього етапу інтеграції);

Єдиний європейський акт 1987 року. Визначення подальших цілей євроінтеграції.

Тема 2. Суттєві елементи та зміст Договору про Європейський Союз

Паризька конференція 1972 року. Ідея перетворення існуючої системи зав’язків країн – членів Європейських Співтовариств у Європейський Союз.

Маастрихтський договір 1992 року. "Три колони" Європейського Союзу: Європейські Співтовариства (ЄСВС, Євратом, Європейське Співтовариство); Спільна зовнішня та безпекова політика (СЗБП); Співтовариство у сферах юстиції та внутрішніх справ.

Амстердамський договір від 2 жовтня 1997 року – ґрунтовний перегляд європейської системи договорів.

Підписання Шенгенської угоди (1997 р.) про вільне (безвізове) пересування громадян у межах Європейського Союзу.

Ніццкий договір (2001 р.). Внесення змін в механізми інституційного розвитку ЄС з огляду на його майбутнє розширення.

Тема 3. Копенгагенські (1993 р.) критерії членства в ЄС та початок процесу розширення.

Копенгагенські (1993 р.) критерії членства в ЄС. Засідання Європейської Ради в Ессені 1994 року. Прийняття стратегії входження країн – кандидатів до ЄС, з метою подання цим країнам допомоги в підготовці до вступу. Прийняття Порядку денного – 2000 та рекомендацій Єврокомісії стосовно заявок на членство кожної країни – кандидата. Укладання Угод про асоційоване членство з країнами Центральної та Східної Європи. Рішення Європейської Ради (1997 року) про розширення ЄС, Процедури та порядок прийняття нових членів ЄС. Інтеграція країн Центральної та Східної Європи до Європейського Союзу. П'ять основних етапів процесу вступу до ЄС: консультативний, оцінний, переговорний, ратифікаційний, імплементаційний.

 

Змістовий модуль 2. Керівні органи та основні Інститути Європейського Союзу: склад, повноваження та порядок діяльності

Тема 4. Інституції (Органи управління) Європейського Союзу

Європейський парламент. Склад. Повноваження (в цілому дорадчі та контрольні) та права Європейського парламенту. Функції: законодавча; функція обрання та формування виконавчих органів Співтовариства; функція контролю за діяльністю виконавчої влади; просвітницько-інформаційна щодо громадян ЄС.

Сфери діяльності парламенту. Порядок діяльності.

Рада Європейського Союзу – механізм пошуку консенсусу. Склад і завдання. Залежність складу учасників засідання Ради від предмета обговорення. Окремі повноваження Ради. Головування в Раді. Функції Голови Ради.

Європейська Рада. Правові основи діяльності Ради: міжурядова угода країн – членів ЄС 1974 р., закріплення повноважень Ради в Єдиному Європейському Акті 1986 р. та Загальних положеннях Маастрихтського договору.

Тема 5. Види повноважень у Європейському Співтоваристві

Європейська Комісія – двигун європейської інтеграції. Склад, незалежність і головування. 20 Комісарів та Президент Комісії. Ухвалення рішень і принцип колегіальності. Сфери повноважень і діяльність Комісії та її Генеральних Директорів.

Європейський Суд. Склад. Ціль: забезпечення дотримання права у тлумаченні та застосуванні Договорів Європейського Співтовариства. Захист прав людини в системі європейського правочинства. Суд першої інстанції. Чинність рішень Європейського Суду.

Європейська рахункова палата. Склад – відповідно до кількості країн, що входять до ЄС. Повноваження: перевірка звітності, правомірності і дотримання передбаченого порядку здійснення всіх платіжних операцій ЄС та його органів; перевірка раціональності та економності витрачання бюджетних коштів.

Європейський центральний банк. Функції. Мета діяльності: забезпечення цінової стабільності та підтримка загальної економічної політики Співтовариства.

Економічний і Соціальний комітет. Склад. Функції.

Комітет регіонів. Склад. Функції: систематизація та концентроване представництво інтересів регіональних та місцевих органів ЄС, надання консультацій Раді та Комісії.

Тема 6. Питання реформи основних інституцій ЄС у контексті його розширення. Проект Конституції для Європи

Ініціатива “Ширша Європа”. Концепція розширення ЄС – унікальна історична можливість інтегрувати країни європейського континенту шляхом поширення зони стабільності і процвітання на нових членів. Принципи нових відносин з країнами – сусідами ЄС. Питання реформи основних інституцій ЄС у контексті його розширення. Проект Конституції для Європи: реформаторський потенціал.

 

Модуль 2.

Змістовий модуль 3. Взаємини України та ЄС. Стан та перспективи

Тема 7. Інституціональна та правова основа співробітництва між Україною і Європейським Союзом

Угода про партнерство та співробітництво (УПС). Цілі партнерства. Спільна стратегія ЄС щодо України та Стратегія України щодо Європейської Інтеграції. Цілі та завдання інтеграції. Інституціональне забезпечення співробітництва між Україною та ЄС. Діяльність Ради з питань співробітництва між Україною і ЄС та Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС. Саміти Україна – ЄС. Основні віхи двосторонніх відносин між Україною і ЄС. Допомога ЄС Україні.

Тема 8. Європейська політика «сусідства» і її наслідки для взаємин України та ЄС

План Дій Україна – Європейський Союз. Суперечності і перспективи європейського поступу України. Україна і НАТО. Угода про Асоціацію – основний інструмент співробітництва між Україною та ЄС на період «сусідства». Суперечності і перспективи європейського поступу України.

 

Змістовий модуль 4. Формування та збереження національної ідентичності в умовах глобалізації та європейської інтеграції

Тема 9. Формування стратегій концептуалізації національної ідентичності. Концепції національної ідентичності

Поняття «нація» та «народ» в філософії Просвітництва. Поняття «нація» в британській філософії XVIII-XIX сторіч. Французька лінія концептуалізації поняття «нація» (від Д.Дідро до Е. Ренана). Психологічна інтерпретація національної ідентичності в есе Е.Ренана «Що таке нація?» Німецька лінія концептуалізації поняття «нація». Нація як мовно-культурна спільнота в філософії І.Г.Гердера. Концепт «нація» в філософії німецького романтизму. Культуроцентристські концепції нації та національної ідентичності М.Вебера. Проблема методу дослідження національної ідентичності.

Примордіалістські концепції національної ідентичності. Модерністські концепції національної ідентичності.

Тема 10. Генеза формування національних ідентичностей

Латеральний тип формування національних ідентичностей. Національна ідентичність та бюрократична інкорпорація. Роль етнічної еліти в латеральній моделі націєтворення. Формування англійської національної ідентичності. Значення протестантизму в артикуляції англійської національної моделі. Промислова революція та становлення англійської національної ідентичності. Особливості бюрократичної інкорпорації при формуванні французької національної ідентичності. Проблематичність переходу «від селянина до француза» (за Ю.Вебером). Формування етнічного ядра та процес націєтворення в Іспанії. Особливості артикуляції етнічних ідентичностей в іспанській моделі організації національної ідентичності.

Демотичний тип формування національних ідентичностей. Етнорелігійний характер демотичних етносів. Особливості демотичних спільнот (на прикладах візантійських греків, православних росіян, монофізитів коптів й ефіопів, вірменів-григоріанців і католиків ірландців). Демотичні етнічні спільноти та імперські держави. Трансформації демотичних спільнот за модерної доби. Відсутність державності як один з чинників формування демотичної моделі. Етнічна еліта та мобілізація мас. Реформулювання етнічних символів і міфів в демотичній моделі націєтворення. Особливості формування національних ідентичностей у Східній Європі. Постколоніальні стратегії формування національної ідентичності в Азії і Африці. Синтетичні моделі: поєднання демотичного та латерального типів формування національної ідентичності.

Тема 11. Формування та збереження української національної ідентичності.

Етнічна і політична концепції української нації. Проблеми ґенези української нації. Питання про політичну ідентичність у Київській Русі: примордіалістська та модерністська версії. Примордіалістські концепції української національної ідентичності: соціально-біологічний детермінізм Л.Залізняка, культурницький примордіалізм А.Пономарьова, політико- генетичний примордіалізм Я.Дашкевича. Модерністські концепції української національної ідентичності (Г.Касьянов, Б.Кравченко, Р.Шпорлюк). Поєднання примордіалізму і модернізму в концепції І.Лисяка- Рудницького. Періодизації формування української національної ідентичності (Б.Кравченко, Г.Грабович).

Національна ідентичність в Україні в умовах глобалізаційних викликів: проблеми та шляхи збереження.

Основні завдання державної політики у сфері забезпечення національної ідентичності закордонних українців та шляхи їх вирішення.
Концепція Державної цільової програми забезпечення всебічного розвитку і функціонування  української мови як державної у всіх сферах суспільного життя до 2028 р.

Адаптація до європейського освітнього простору - стратегічний курс національної вищої освіти. 

Кількість годин – 105; кредитів – 3,5; розподіл годин: лекції – 20, практичні та семінарські – 10, самостійна робота – 75.

Вид контролю – залік.