Метою навчальної дисципліни «Основи римського приватного права» є ознайомлення з досягненнями римської класичної юриспруденції, що стали загальнолюдським надбанням, набуття студентами знань, які допоможуть їм у вивченні приватно-правових галузей права України, вивчення термінології римського приватного права, яка покладена в основу сучасної цивілістики, вивчення теоретичних засад формування цивільно-правових інститутів, що були сформовані у римському приватному праві, оволодіння навиками практичного вирішення казусів, які мали місце у Стародавньому Римі та мають свої аналоги у сучасному житті.

Основними завданнями вивчення навчальної дисципліни «Основи римського приватного права» є не лише осягнути значний обсяг відомостей про римське цивільне право, але й запамятати найбільш поширені латинські афоризми і терміни, що вживаються в правовій, соціально-політичній та економічній літературі.

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні

знати:

1) предмет римського приватного права (коло суспільних відносин, що ним регулювалися);

2) джерела римського приватного права, тобто форми правотворення в Стародавньому Римі; способи здійснення та захисту цивільних прав; субєкти (особи) римського приватного права;

3) сімейні правовідносини; речове право (особливо право власності, володіння, сервітути);

4) спадкове право і загальне вчення про зобовязання та договори; окремі види договорів і квазіконтракти;

5) деліктні зобовязання (зобовязання, що виникають з правопорушення) та квазіделікти;

вміти:

1) аналізувати закономірності розвитку римського права, його досвід і значення як цінності правової культури;

2) компетентно й аналітично доводити відмінності між приватним й публічним римським правом;

3) виділяти характерні для римського права такі форми правотворення, що не властиві для права України; порівнювати форми цивільного процесу в Римі з процесуальною регламентацією цивільних справ у судах України;

4) виявляти відмінності між характерними для римського права близькими за предметом регулювання, але не однаковими за змістом такими правовими поняттями як «володіння», право володіння, право власності, права на чужі речі (сервітути) тощо;

5) розмежовувати договірні й позадоговірні зобовязання; оцінювати досягнення римської юриспруденції щодо вчення про зобовязання, відповідальність за невиконання зобовязання, відповідальність за невиконання зобовязань з урахуванням форм вини, використовувати набуті знання у процесі вивчення інших навчальних дисциплін.