Неврологічні основи логопедії

Мета:

Ознайомлення студентів з мовленнєвими порушеннями, які виникають при локальних та дифузних ураженнях головного мозку на різноманітних етапах онтогенезу, їх етіологією, патогенезом, клінічними формами.

Завдання:

1) засвоїти центральні механізми виникнення мовленнєвої діяльності;

2) вивчити структурну організацію мовленнєвої діяльності у віковому аспекті;

3) вивчити основні      неврологічні       захворювання,    які         призводять         до порушень мовлення;

4) ознайомити     студентів з основними проявами алалії, афазії, дизартрії, дислексії, дисграфії.

 

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен:

загальні компетентності:

здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях; уміння виявляти, ставити та вирішувати проблеми; визначеність і наполегливість щодо поставлених завдань і взятих обов’язків.

 

фахові компетентності:

знання неврологічних механізмів мовленнєвих порушень; нейропсихологічних синдромів порушень вищих психічних функцій при локальних ураженнях кори головного мозку; особливостей порушень писемного мовлення; вміння встановлювати закономірності і особливості навчально-виховного процесу в спеціальних закладах для дітей з неврологічними розладами, визначати мету, завдання, зміст, принципи та методи навчання, виховання та трудової підготовки; використовувати різні спеціальні технічні засоби, які допомагають дітям з неврологічними розладами в їх пізнавальної діяльності та встановленні   контакту з оточуючим світом; визначати ефективні шляхи та засоби профілактики виникнення логоневрозів; виявляти особливості та шляхи покращення життя та діяльності дітей з вадами в соціальному оточенні (сім’ї, трудових та навчальних колективах).

Очікувані програмні результати навчання:

1. Знання механізми виникнення мовленнєвої діяльності; основні етапи психомоторного розвитку дитини; неврологічні розлади, які призводять до порушень мовлення, та їх етіопатогенез; основних неврологічних та нейропсихологічних  синдромів         порушень мовлення.

2. Уміння працювати з неврологічними діагнозами;
3. Уміння застосовувати  диференціальну  діагностику під   час визначення неврологічної симптоматики тяжких порушень мовлення;
4. Обґрунтоване вживання спеціальної термінології.